Психологічні чинники розвитку позитивних ресурсів особистості у протидії стресу та забезпеченні професійної ефективності ІТ-компаній
Анотація
Вступ. Війна, цифрові зміни та постійна невизначеність створюють для українських організацій середовище хронічного стресу, що підриває психічне й соматичне здоров’я працівників і знижує їхню продуктивність. Це актуалізує потребу переходу від разових антистресових заходів до комплексних програм підтримки, які поєднують розвиток особистісних ресурсів і зміни в організації праці.
Мета: комплексно описати особливості психічного здоров’я співробітників міжнародної компанії в умовах хронічного стресу, їхні можливі негативні професійно-психологічні прояви, вплив на міжособистісну комунікацію, а також чинники розвитку позитивних психологічних ресурсів щодо опору стресовим чинникам та досягнення належної професійної ефективності.
Методи: опитувальник професійного «вигорання»; українська версія шкали «Реакція на тривалий травматичний стрес» (РТТС); Гіссенський опитувальник соматичних скарг; Опитувальник професійної перевантаженості (QWI); шкала резильєнтності Коннора-Девідсона-10; шкала задоволеності життям; шкала самоефективності Р. Шварцера та М. Єрусалема; опитувальник професійної життєстійкості (О. Кокун); українська адаптація опитувальника Brief-COPE – стратегії долаючої поведінки; опитувальник якості комунікативної взаємодії в колективі та оптимальності балансу «робота-життя».
Результати: Результати дослідження загалом свідчать про значний вплив війни на співробітників компанії, що виражається в емоційному виснаженні, підвищеній професійній завантаженості, психосоматичних симптомах і помірному рівні резильєнтності. Проте співробітники демонструють високу професійну включеність, розвинений копінг, фокусований на вирішенні проблем, що є позитивним показником для їхньої адаптації. Запровадження комплексних програм підтримки психологічного здоров’я та оптимізації робочих умов сприятиме зниженню рівня стресу й вигорання, підвищенню ефективності працівників і зміцненню корпоративної культури.
Висновки. Хронічний стрес у воєнних умовах підвищує ризики виснаження й соматичних скарг у працівників. Особистісні ресурси (резильєнтність, самоефективність, життєстійкість) пом’якшують цей вплив, знижуючи дистрес і підтримуючи ефективність. Вирішальне значення мають конструктивні копінг-стратегії та якісна командна взаємодія. Однак перевантаженість зумовлена переважно організаційними чинниками, тому профілактика вигорання потребує мультирівневих рішень – поєднання індивідуального розвитку, командної підтримки й системних змін у дизайні праці.
Посилання
2. Кокун, О. М. (2021). Опитувальник професійної життєстійкості (українська версія). Проблеми екстремальної та кризової психології, 1, 91–105. https://doi.org/10.52363/dcpp-2021.1.8
3. Максименко, С.Д., Кокун, О.М., & Тополов, Є.В. (2012). Адаптація психодіагностичних методик Шкала професійної стресованості та Шкала професійної перевантаженості. Практична психологія та соціальна робота, 5, 34 - 37.
4. Паламарчук, О.С. (2021). Особливості функціонального стану автономної нервової системи під впливом глибокого дихання в режимі біологічного зворотного зв’язку. Вид-во УжНУ «Говерла». https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/37439/1/2021_Монографія%20Паламарчук%20О.С..pdf
5. Стаднік, А. В., & Мельник, Ю. Б. (2023). Шкала задоволеності життям: (укр. версія). ХОГОКЗ. https://doi.org/10.26697/sri.krpoch/stadnik.melnyk.3.2023
6. Школіна, Н. В., Шаповал, І.І., Орлова, І.В., Кедик, І.О., & Станіславчук, М. А. (2020). Адаптація та валідизація україномовної версії Шкали стресостійкості Коннора – Девідсона-10 (CD-RISC-10): апробація у хворих на анкілозивний спондиліт. Український ревматологічний журнал, 2, 66–72. https://doi.org/10.32471/rheumatology.2707-6970.80.15236
7. Яблонська, Т., Верник, О., & Гайворонський, Г. (2023). Українська адаптація опитувальника Brief-COPE. Інсайт: психологічні виміри суспільства, 10, 66-89. https://doi.org/10.32999/2663-970X/2023-10-4
8. Antonovsky, A. (1987). Unraveling the Mystery of Health: How People Manage Stress and Stay Well. San Francisco: Jossey-Bass.
9. Avey, J. B., Reichard, R. J., Luthans, F., & Mhatre, K. H. (2011). Meta-analysis of the impact of positive psychological capital on employee attitudes, behaviors, and performance. Human Resource Development Quarterly, 22(2), 127–152. https://doi.org/10.1002/hrdq.20070
10. Bakker, A. B., & Demerouti, E. (2017). Job Demands–Resources theory: Taking stock and moving forward. Journal of Occupational Health Psychology, 22(3), 273–285. https://doi.org/10.1037/ocp0000056
11. Brähler, E., Hinz, A., & Scheer, J. W. (2008). GBB-24: Giessener Beschwerdebogen. Manual (3rd ed.). Bern: Huber.
12. Buheji, M., Jahrami, H., & Dhahi, A. S. (2020). Minimizing stress exposure during pandemics similar to COVID-19: How to maintain mental wellbeing? International Journal of Psychology and Behavioral Sciences, 10(1), 9–16.
13. Campbell-Sills, L., & Stein, M. B. (2007). Psychometric analysis and refinement of the Connor-Davidson Resilience Scale (CD-RISC): Validation of a 10-item measure of resilience. Journal of Traumatic Stress, 20(6), 1019–1028. https://doi.org/10.1002/jts.20271
14. Carver, C. S., & Connor-Smith, J. (2010). Personality and coping. Annual Review of Psychology, 61, 679–704. https://doi.org/10.1146/annurev.psych.093008.100352
15. Carver, C. S., & Scheier, M. F. (2014). Dispositional optimism. Trends in Cognitive Sciences, 18(6), 293–299. https://doi.org/10.1016/j.tics.2014.02.003
16. Connor, K. M., & Davidson, J. R. T. (2003). Development of a new resilience scale: The Connor–Davidson Resilience Scale (CD-RISC). Depression and Anxiety, 18(2), 76–82. https://doi.org/10.1002/da.10113
17. Diener, E., Emmons, R. A., Larsen, R. J., & Griffin, S. (1985). The Satisfaction with Life Scale. Journal of Personality Assessment, 49(1), 71–75. https://doi.org/10.1207/s15327752jpa4901_13
18. Frazier, M. L., Fainshmidt, S., Klinger, R. L., Pezeshkan, A., & Vracheva, V. (2017). Psychological safety: A meta-analytic review and extension. Personnel Psychology, 70(1), 113–165. https://doi.org/10.1111/peps.12183
19. Goral, A., Feder-Bubis, P., Lahad, M., Galea, S., O’Rourke, N., & Aharonson-Daniel, L. (2021). Development and validation of the Continuous Traumatic Stress Response scale (CTSR) among adults exposed to ongoing security threats. PLOS ONE, 16(5), e0251724. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0251724
20. Hobfoll, S. E. (2012). Conservation of resources and disaster in cultural context: The caravans and passageways for resources. Psychiatry, 75(3), 227–232. https://doi.org/10.1521/psyc.2012.75.3.227
21. Kahneman, D., & Tversky, A. (Eds.). (2000). Choices, Values, and Frames. Cambridge: Cambridge University Press.
22. Lyubomirsky, S. (2013). The Myths of Happiness: What Should Make You Happy, but Doesn’t, What Shouldn’t Make You Happy, but Does. New York: Penguin Press.
23. Maslach, C., Jackson, S. E., & Leiter, M. P. (1996). Maslach Burnout Inventory Manual (3rd ed.). Palo Alto, CA: Consulting Psychologists Press.
24. Maslach, C., Jackson, S. E, & Leiter, M. P. (2017). Maslach Burnout Inventory Manual (4th ed.). Menlo Park: Mind Garden, Inc.
25. Masten, A. S. (2014). Ordinary Magic: Resilience in Development. New York: Guilford Press.
26. Schwarzer, R., & Jerusalem, M. (1995). Generalized Self-Efficacy Scale. In J. Weinman, S. Wright, & M. Johnston (Eds.), Measures in Health Psychology: A User’s Portfolio. Causal and Control Beliefs (pp. 35–37). Windsor, UK: NFER-NELSON.
27. Zasiekina, L., Goral, A., Fedotova, T., Akimova, A., & Martyniuk, A. (2024). Cross-cultural adaptation and psychometric validation of The Continuous Traumatic Stress Response Scale: Ukrainian version. East European Journal of Psycholinguistics , 11(1), 156-171. https://doi.org/10.29038/eejpl.2024.11.1.zas
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
