Екопсихологічний вимір ідентичності у контексті самовизначення та процесів її формування в умовах війни й середовищної невизначеності

Анотація

Вступ. Проаналізовано поняття  «екопсихологічний вимір ідентичності» у контексті війни та середовищної невизначеності. Досліджено роль самовизначення та процесів ідентифікації, індивідуації, персонізації для формування різних типів  ідентичності у  відповідності до способу, стилю та образу життя.

Мета. Метою статті  є емпіричне дослідження особливостей формування ідентичності в екопсихологічному вимірі в умовах воєнного стану та екзистенційної невизначеності.

Методи. У  дослідженні  застосовано  теоретичний  аналіз  наукової  літератури, компаративний аналіз, систематизація та узагальнення.

Результати. Отримано матрицю екопсихологічного виміру. Встановлена наявність зв’язків між процесами ідентичності, цінностями  та самовизначенням, а також встановлена їх  незалежність від  індивідних характеристик. Виявлено, що самовизначення здійснюється в умовах довільності та свободи від індивідної заданості.

Висновки. Екопсихологічний вимір ідентичності постає перед нами  як концептуальний простір, у межах якого здійснюється становлення цілісного та унікального «Я». Його прояви знаходять відображення у способі, стилі й образі життя особистості. Самовизначення виступає  як механізм здійснення процесів ідентичності, що реалізується через систему цінностей і не залежить від індивідних характеристик людини. В умовах війни екопсихологічний простір перебуває в кризовому стані.