Теоретико-концептуальні підходи вивчення когнітивних аспектів психологічної готовності особистості до протидії екологічним та епідемічним загрозам
Анотація
Вступ. Проблема збереження безпечного для життєдіяльності та здоров’я людини екологічного середовища та підтримання стабільної медико-епідемічної ситуації сьогодні ставить перед фахівцями помічних професій практичні завдання щодо розвитку готовності особистості протидіяти екологічним та епідемічним загрозам.
Мета дослідження: здійснити аналіз теоретико-концептуальних підходів до вивчення когнітивних аспектів психологічної готовності особистості у протидії екологічним та епідемічним загрозам. Визначити роль та місце когнітивного аспекту готовності особистості у протидії екологічним та епідемічним загрозам здоров’ю людини.
Результати. З’ясовано, що особливості пізнавальної діяльності, котра забезпечує когнітивну стійкість в умовах екологічних та епідемічних загроз, можна розглядати крізь призму такого поняття як «когнітивний резерв» людини. Показано, що когнітивний резерв є динамічною структурою, яка підлягає збагаченню протягом життя людини завдяки спрямованим когнітивно-стимулюючим діям та відіграє провідну роль у стійкості й адаптивності когнітивних механізмів та когнітивно-емоційних реакцій людини на події з катастрофічними наслідками.
Висновки. Визначено, що когнітивний компонент психологічної готовності є стрижневим конструктом особистості, котрий відповідає як за здоровий розвиток адаптивних механізмів людини, так і за узгодженість обробки свідомих та несвідомих складових стрімко-плинного інформаційного простору, в якому перебуває сучасна людина. Розвиток пластичності когнітивних функції впродовж життя є фундаментом когнітивної стійкості та продуктивності особистості, яка знаходиться у ситуаціях підвищеного афективного навантаження, таких як: перебування у зоні екологічних катаклізмів, зоні підвищеного епідемічного зараження, зоні бойових дій тощо.
Посилання
2. Духневич, В. М., Довгань, Н. О., Поліщук, С. А., Сіверс, З. Ф., & Цукур, О. Г. (2023). Готовність до надзвичайної ситуації: виміри конструктивності: практичний посібник. Кропивницький.
3. Кокун, О. М., Мороз, В. М., Пішко, І. О., & Лозінська, Н. С. (2021). Формування психологічної готовності військовослужбовців військової служби за контрактом до виконання завдань за призначенням під час бойового злагодження. Київ.
4. Максименко, С., Деркач, Л., Кіричевська, Е., & Касинець, М. (2022). Психологія когнітивних процесів: науковий посібник. Видавнцтво Людмила.
5. Матохнюк, Л. О. (2006). Формування психологічної готовності майбутніх інженерів-прикордонників до професійної діяльності. [Дис. канд. психолог. наук, Нац. акад. Держ. прикордон. служби України ім. Б. Хмельницького].
6. Павлік, Ю. (2019). Екологічний ризик як складна соціальна ситуація: динаміка конструювання проблеми. Наукові студії соціальної та політичної психології, 25(1), 158-165.
7. Прес-реліз Укрінформ, бріфінг «Хвороба X»: чи буде нова пандемія та як готується Україна до потенційних загроз? (24 січня 2024 року). https://tinyurl.com/3xmcyneu
8. Стаднік, А. В., Ващенко, І. В., & Васищев, В. С. (2017). Теоретико-методологічні засади формування психологічної готовності майбутніх офіцерів національної гвардії України до службово-бойової діяльності. Вісник ХНПУ ім .Г.С. Сковороди. Психологія. (55), 250-255.
9. Сургунд, Н. А. (2018). Когнітивні механізми свідомості у контексті синергетичного підходу до проблеми професійної мобільності особистості. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія Психологічні науки, (5),134-141.
10. Чаплінська, Ю., & Казначеєв, М. (2023). Психологічні особливості сприйняття екологічних ризиків в умовах війни. Вісник Львівського університету. Серія психологічні науки. (16), 56-63.
11. Яценко, Т. С., Бондар, В. І., Євтушенко, І. В., Кононова, М. М., & Максименко, О. Г. (2015). Самодепривація психіки та дезадаптація суб’єкта : монографія. Вид-во НПУ імені М. Драгоманова.
12. Beck, U. (2010). World at Risk. Polity Press.
13. Czeisler, MÉ., Marynak, K., & Clarke, K. (2020). Delay or avoidance of medical care because of COVID-19-related concerns--United States, June 2020. MMWR Morb Mortal Wkly Rep., 69(36), 1250-1257. https://doi.org/10.15585/mmwr.mm6936a4
14. Diamond, A. (2013). Executive functions. Annu Rev Psychol. 64(1), 135-68. doi: 10.1146/annurev-psych-113011-143750.
15. Festinger, L. (1957). A theory of cognitive dissonance. Stanford University Press.
16. Giddens, A. (1991). Modernity and Self-Identity: Self and Society in the Late Modern Age. Stanford.
17. Luhmann, N. (2005). Risk: A Sociological Theory. Taylor, & Francis Group.
18. Mondini, S., Pucci, V., & Nucci, M. (2023). s-CRIq: the online short version of the Cognitive Reserve Index questionnaire. https://osf.io/efzhs/
19. Nucci, M., Mapelli, D., & Mondini, S. (2012). Cognitive Reserve Index questionnaire (CRIq): a new instrument for measuring cognitive reserve. Aging Clin Exp Res 24, 218-226. https://doi.org/10.1007/BF03654795
20. Oveisgharan, S., Wilson, R. S., Yu, L., Schneider, J. A., & Bennett, D. A. (2020). Association of early-life cognitive enrichment with Alzheimer disease pathological changes and cognitive decline. JAMA Neurol. (77), 1-8. https://doi.org/10.1001/jamaneurol.2020.1941
21. Savarimuthu, A., & Ponniah, R. J. (2024). Cognition and Cognitive Reserve. Integr. psych. Behav, (58), 483-501. https://doi.org/10.1007/s12124-024-09821-3
22. Stern, Y. (2018). Whitepaper: Defining and investigating cognitive reserve, brain reserve, and brain maintenance. Alzheimers Dement. 16(9), 1305-1311. doi: 10.1016/j.jalz.2018.07.219.
23. Zelazo, P. D., & Carlson, S. M. (2012). Hot and cool executive function in childhood and adolescence: Development and plasticity. Child development perspectives, 6(4), 354-360. https://doi.org/10.1111/j.1750-8606.2012.00246.x
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
