Емоційний інтелект персоналу освітніх організацій як ресурс суб’єктивного благополуччя
Анотація
Вступ. В умовах глибоких суспільних трансформацій, спричинених повномасштабною війною в Україні, особливої уваги набуває проблема збереження психічного здоров’я та суб’єктивного благополуччя громадян. Освітня сфера, як одна з ключових інституцій соціалізації та формування людського капіталу, опинилася в зоні підвищеного ризику професійного й емоційного виснаження. Це зумовлює потребу в пошуку ефективних ресурсів підтримки психологічної стійкості педагогічного персоналу. Одним із таких ресурсів є концепт «емоційний інтелект» – група ментальних здібностей, які беруть участь в усвідомленні та розумінні власних емоцій і емоцій навколишніх людей.
Мета. Здійснити теоретичний аналіз основних підходів до розуміння феномена емоційного інтелекту у сфері освіти та визначити його роль як ресурсу суб’єктивного благополуччя персоналу освітніх організацій.
Методи: методи теоретичного аналізу проблеми на основі вивчення психологічної та міждисциплінарної літератури з проблеми дослідження (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, систематизація).
Результати. Аналіз наукових джерел дозволив виокремити кілька ключових теоретичних підходів до трактування емоційного інтелекту: як здібності (Salovey & Mayer), як змістової компетентності (Goleman), а також як особистісного ресурсу в умовах професійної діяльності. Особливу увагу приділено дослідженням, у яких емоційний інтелект розглядається у зв’язку з такими поняттями, як емоційна компетентність, професійне вигорання та суб’єктивне благополуччя.
Висновки: розглянуті підходи можуть бути покладені в основу подальших емпіричних досліджень.
Посилання
2. Гоулман, Д. (2020). Емоційний інтелект. Віват.
3. Губа, Н., & Асатрян, С. (2022). Емоційний інтелект: структура, особливості, можливості розвитку. Психологія і суспільство, (3), 51-59.
4. Дучимінська, Т., Коць, М., & Кульчицька, А. (2022). Емоційний інтелект та соціальні навички у дітей з особливими освітніми потребами: діагностично-дослідницький аспект. Психологічні перспективи, (39), 99-111.
5. Зарицька, В. (2023). Емоційний інтелект у структурі особистісної зрілості. Актуальні проблеми психології. Серія: Організаційна психологія, економічна психологія, 1(32), 112-120.
6. Карамушка, Л. М. (2023). Суб’єктивне благополуччя персоналу освітніх та наукових організацій в умовах війни: рівень вираженості та зв'язок з копінг-стратегіями. Організаційна психологія. Економічна психологія, 1(28), 52-64.
7. Карпенко, Є. В. (2020). Емоційний інтелект у дискурсі життєздійснення особистості: монографія. Посвіт.
8. Ковальчук, О. І. (2020). Емоційний інтелект як чинник професійного зростання вчителя. Психологія і суспільство, (4), 89-95. https://doi.org/10.35774/pis2020.04.089
9. Колчигіна, А. В. (2019). Мотивація досягнення: теоретико-методологічний аналіз. Теорія і практика сучасної психології, 1(1), 58-61.
10. Креденцер, О. (2023). Професійна самоефективність та її роль у забезпеченні психологічного здоров’я персоналу освітніх організацій в умовах війни та повоєнного відродження: теоретичний аналіз проблеми. Організаційна психологія. Економічна психологія, 2-3(29), 52-64. https://doi.org/10.31108/2.2023.2.29.5
11. Логвись, О. (2020). Емоційний інтелект як ресурс розвитку особистості. Психологічні перспективи, (35), 134-141.
12. Лящ, О. (2020). Емоційний інтелект як психологічна категорія. Наукові записки Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, 48(1), 215-224.
13. Маклаков, А. Г. (2001). Личностный адаптационный потенциал: его мобилизация и прогнозирование в экстремальных условиях. Психологический журнал, 22(1), 16-24.
14. Москаленко, В. В. (2019). Психологія суб’єктивного благополуччя особистості. Центр учбової літератури.
15. Носаль, М. І. (2021). Зв’язок емоційного інтелекту та суб’єктивного благополуччя у студентів [Кваліфікаційна робота освіт. ступ. бакалавра спец. «Психологія», Національний авіаційний університет]. https://dspace.nau.edu.ua/bitstreams/0a94c686-222b-4cfe-8049-da0f4ab74dcd/download
16. Носенко, Є. Л. (2021). Психологічна ресурсність особистості: понятійні межі та структурні компоненти. Психологічні перспективи, (37), 6-18.
17. Розенберг, М. (2021). Ненасильницьке спілкування: Говорити мирно в світі, повному конфліктів. Софія.
18. Савчук, І. В. (2021). Резильєнтність особистості в умовах соціальної нестабільності. Актуальні проблеми психології, 55(1), 112-119. https://doi.org/10.32405/2411-5203-2021-55-1-112-119
19. Саннікова, О. П. (1995). Емоційність в структурі особистості. Хорс.
20. Терещенко, К. (2025). Суб’єктивне благополуччя особистості та його підтримка в умовах невизначеності. Організаційна психологія. Економічна психологія, 1(34).
21. Шпак, М. М. (2016). Емоційний інтелект як особистісний ресурс забезпечення психологічного благополуччя молодших школярів. Наука і світ, (5), 266-270.
22. Bar-On, R., & Parker, J. D. A. (2000). Emotional and social intelligence: insights from the Emotional Quotient Inventory. In Handbook of emotional intelligence (pp. 363-388). JosseyHass.
23. Gardner, H. (1983). Frames of mind: The theory of multiple intelligences. Harper and Row.
24. Caruso, D. R., & Salovey, P. (2004). The Emotionally Intelligent Manager: How to Develop and Use the Four Key Emotional Skills of Leadership. Jossey-Bass.
25. Mayer, J. D., & Salovey, P. (1993). The intelligence of emotional intelligence. Intelligence, 17(4), 433-442.
26. Ryff, C. D., & Singer, B. (1998). The contours of positive human health. Psychological Inquiry, 9, 719-727.
