Розробка електронних курсів для навчання працівників у бізнес-організаціях
Анотація
Вступ. Інтенсивність змін у інформаційному просторі настільки динамічна, що наявні у працівника знання і навички варто постійно оновлювати. Відповідно більшість організацій зацікавлені у підтримці знань, навичок персоналу на актуальному сучасності рівні. Створення електронного курсу передбачає повну переоцінку, декомпозицію наявної інформації, навчальних програм в організації, які були створені для навчання за особистою участю спеціалістів із навчання.
Мета. Проаналізувати процес, основні етапи та модель створення електронних курсів для працівників бізнес-організацій (з огляду на досвід впровадження таких курсів).
Результати. Створення електронного курсу (E-learning course) у бізнес-організації має проєктний формат роботи. Для створення електронних курсів використовують принципи і моделі «Педагогічного дизайну» (Instructional Design, ID). Модель створення електронного курсу складається з п’яти етапів: 1. Запит; 2. Проєктування; 3. Створення+пілот; 4. Впровадження; 5. Оцінка результатів навчання. Детально проаналізовано діяльність кожного спеціаліста, який залучений у процес створення електронного курсу: замовник електронного курсу; експерт з галузі знань, з якої буде створений курс (Subject Matter Experts – SME); педдизайнер (або методист); верстальник; графічний дизайнер. Підкреслено значення авторської «Матриці компетенцій» як інструменту уточнення запиту і структурування наявних навчальних матеріалів. Розкрито роль «авторингових засобів» (Authoring Tools) у створенні курсу. Встановлено високе значення фокус-групи у пілотному запуску електронного курсу. Показана роль і значення електронних навчальних платформ (Learning Management System – LMS) для призначення й аналізу результатів навчання персоналу.
Висновки: Ця стаття презентує реальний досвід у створенні електронних курсів і може бути використана спеціалістами з навчання персоналу організацій.
Посилання
2. Атаманенко, K., (2022). Як мотивувати співробітників та підвищити ефективність навчання: рішення та рецепти. Відновлено з https://collaborator.biz/blog/how-to-motivate-employees-and-improve-training-efficiency/
3. Близнюк, М. М., (2018). Педагогічний дизайн на основі інформаційних технологій: аналіз і принципи проектного підходу. Науковий вісник Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка. Серія: Педагогіка, (10), 29-40.
4. Борисовська, Ю. О., Козлова, О. С., Лисенко, О. А., (2010). Аналіз сучасних платформ дистанційного навчання. Вісник Херсонського національного університету, 2 (38), 491-496.
5. Бугайчук, К. Л., (2016). Змішане навчання: теоретичний аналіз та стратегія впровадження в освітній процес вищих навчальних закладів. Інформаційні технології і засоби навчання, 4 (54). Відновлено з http://journal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/article/view/1434
6. Буковинська, М., Сауляк, Я., (2019). Організація розвитку персоналу як фактор підвищення якості наданих послуг. Проблеми модернізації України : [зб. наук. пр. МАУП], 51-54. Відновлено з https://maup.com.ua/assets/files/konf/conf_democrat.pdf
7. Ворожбит, А.В., (2019). Створення мультимедійного контенту хмаро орієнтованого навчального середовища технічного ліцею. New computer technology, 17, 59-63.
8. Глазова, В., (2020). Педагогічний дизайн як необхідна умова ефективного дистанційного курсу. Технології електронного навчання, 4, 46–50. https://doi.org/10.31865/2709-840002020222546
9. Денисенко, С. М., (2015). Педагогічний дизайн у сучасному освітньому процесі. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка, 3 (81), 79-83.
10. Журавльова, Л.В., Лопіна, Н.А. (2019). Практично-орієнтований кейс-метод навчання в системі безперервної медичної освіти на основі інформаційно-освітніх веб-технологій як спосіб симуляційного навчання: Навчально-методичний посібник. Харків : ХНМУ.
11. Коваленко, І. А., & Алізаде, І. (2021). Системи дистанційного навчання: мета і завдання. In Science, innovations and education: problems and prospects. CPN Publishing Group. 473-475. Відновлено з https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/18540
12. Кухаренко, В.М., (2016) Теорія та практика змішаного навчання: Монографія. Харків: ХПІ.
Відновлено з https://repository.ldufk.edu.ua/handle/34606048/24840
13. Кухаренко, В.М. (2020). Екстрене дистанційне навчання в Україні. Монографія, Харків : ХПІ.
Відновлено з http://dl.khpi.edu.ua/mod/resource/view.php?id=46362
14. Малярчук, О. В. (2010). Дистанційне навчання в системі вищої гуманітарної освіти Сполучених Штатів Америки: дис. канд. пед. наук : 13.00.01. Житомир. Держ. ун-т ім. І. Франка.
15. Мокрогуз, О.П. (2012). Педагогічний дизайн у контексті застосування мультимедійної презентації. Наукові записки [Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя]. Сер. : Психолого-педагогічні науки.2, 103-105. Відновлено з http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzspp_2012_2_28.
16. Паньковець, В. Л., (2020). Розробка електронних курсів для працівників організацій під час національного карантину. Психологічне здоров’я персоналу організацій в умовах пандемії COVID-19: проблеми та технології забезпечення, 44-47. Відновлено з https://tinyurl.com/mujdjmj2
17. Паньковець, В.Л., (2016). СДО як інструмент формування конкурентоздатності працівника організації. Конкурентологія та ринок праці: психологічні аспекти, 58-60. Відновлено з http://umo.edu.ua/images/content/institutes/cipo/kaf_psiholog/konferencii/Збірник%20тез_Міжнар.%20конф.pdf
18. Пасько, О., Бондаренко, Н., (2022). Проєктування навчальних систем у сучасному освітньому процесі. Актуальнi питання гуманiтарних наук. 55, 2, 271-276. https://doi.org/10.24919/2308-4863/55-2-43
19. Пилаєва, Т. В., (2015). Перше покоління розвитку дистанційної освіти в світі. Вісник Черкаського університету, 39 (372), 133 – 138.
20. Позднякова, Т.Є. (2018). Візуалізація та структурування інформації за допомогою ментальних карт на уроках біології: Науково-методичний посібник. Рівне: РОІППО. Відновлено з http://umo.edu.ua/images/content/depozitar/posibnyky/navchalyni/4_%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D0%BD%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0___%D0%92i%D0%B7%D1%83%D0%B0%D0%BBi%D0%B7%D0%B0%D1%86i%D1%8F.pdf
21. Пономаренко, В.С., Пушкар, О. І., Андрющенко, Т. Ю., Бережна, О. Б., Бондар, І. О., Браткевич, В. В., Фомичева, О. В. (2017). Педагогічний дизайн засобів електронного навчання на робочому місці. Монографія. ХНЕУ ім. С. Кузнеця. Відновлено з http://www.repository.hneu.edu.ua/jspui/handle/123456789/12651
22. Рот-Сєров, Є.В. (2016). Знання в сучасних організаціях: види та сутність Проблеми та перспективи розвитку підприємництва, 3, 250-252. Відновлено з https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream-download/123456789/49405/3/Knowledge_in_modern_organizations.pdf;jsessionid=5A8F85E2DAFA344EE8827B7992A8AFAA
23. Стрюк, М.І., Стрюк, А.М., (2012). Навчальний об’єкт як компонент мобільного навчання. Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Серія педагогічна, 18, 83-86.
24. Шевченко, Л. С., Крижановський, А. І., Кириленко, Н. М., & Кириленко, В. В. (2020). Організація та особливості використання системи дистанційного навчання на базі LMS-платформи Collaborator. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 77, 220-224. Відновлено з http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/33352
25. Bouchrika, I. (2022). The ADDIE Model Explained: Evolution, Steps, and Applications. Retrieved from https://research.com/education/the-addie-model
26. Branch, R.M., Kopcha, T.J. (2014). Instructional Design Models. In: Spector, J., Merrill, M., Elen, J., Bishop, M. (eds) Handbook of Research on Educational Communications and Technology. Springer, New York, NY. https://doi.org/10.1007/978-1-4614-3185-5_7
27. Clark, D. (2010). Subject Matter Experts (SME) Retrieved from http://knowledgejump.com/hrd/sme.html
28. Clark, D. (2015). Instructional System Design: The ADDIE Model - A Handbook for Learning Designers. Retrieved from http://knowledgejump.com/hrd/sat.html
29. Evans, L. (2023). 18 Influential Instructional Design Models & Theories. Retrieved from https://onlinedegrees.sandiego.edu/instructional-design-models/
30. Gumennykova, T., Pankovets, V., Liapa, M., Miziuk, V., Gramatyk, N., Drahiieva, L. (2020). Applying instructional design methods to improve the effectiveness of blended-learning. International Journal of Management, 11(5), 31-42. Retrieved from https://iaeme.com/Home/article_id/IJM_11_05_004
31. Ilyas, M., Kadir, K.A., & Adnan, Z. (2017). Demystifying the Learning Management System (LMS): Journey from E-Learning to the Strategic Role. European Journal of Business and Management, 9, 12-18.
32. Khademi, M., Haghshenas, M., & Kabir, H., (2011, September). A review on authoring tools. In Proceedings of the 5th International Conference on Distance Learning and Education, IPCSIT (Vol. 12, pp. 40-44). Retrieved from https://www.researchgate.net/profile/Maryam-Khademi-6/publication/265811982_A_Review_On_Authoring_Tools/links/57e9099708aed0a2913010e7/A-Review-On-Authoring-Tools.pdf
33. Kurt, S., (2015). Instructional Design Models and Theories. Retrieved from https://educationaltechnology.net/instructional-design-models-and-theories/
34. Kurt, S. (2017). ADDIE model: Instructional design. Retrieved from https://educationaltechnology.net/the-addie-model-instructional-design/
35. Petrovica, S., Anohina-Naumeca, A., & Kikans, A. (2020). Definition and Validation of the Subset of SCORM Requirements for the Enhanced Reusability of Learning Content in Learning Management Systems. Applied Computer Systems, 25(2), 134-144. https://doi.org/10.2478/acss-2020-0015
36. Valamis, (2019). What is an LMS? Retrieved from https://www.valamis.com/hub/what-is-an-lms
37. Valamis, (2021). What is an Authoring Tool? Retrieved from https://www.valamis.com/hub/authoring-tool
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
