Технологія розвитку психологічної готовності громадян до конструктивної поведінки у надзвичайних ситуаціях
Анотація
Вступ. У стресових умовах психічне (не) благополуччя людини вибудовується відповідно до суб’єктивного оцінювання стресорів, сприйняття ситуації, дій.
Мета. Висвітлити зміст та основні етапи технології розвитку психологічної готовності громадян до конструктивної поведінки у надзвичайних ситуаціях.
Методи. Для досягнення мети використано теоретичні методи аналізу, синтезу, узагальнення; систематизовано інтерактивні техніки подолання стресу й попередження дестабілізації психосоціального благополуччя.
Результати. Розроблено технологію розвитку психологічної готовності громадян до конструктивної поведінки у надзвичайних ситуаціях, яка включає три етапи реалізації: «Превентивний вплив», «Інокуляційний вплив», «Постфактум вплив». Передбачається, що технологія конструюється в процесі її реалізації психологом у відповідності до поставленої мети – формування психологічної готовності; зміст психологічного впливу, перелік прийомів, шо використовуються у роботі, комплекс різнопланових процедур оформлюється згідно до актуальних запитів. Підкреслено, що запропонована психологічна інтервенція може реалізовуватися в індивідуальній і груповій роботі як у профілактичних цілях попередження дистресу, так і у наданні психологічної допомоги особам, що знаходяться у стресовому стані. Аргументовано, що в індивідуальній роботі психологічна тактика допомоги вибудовується відповідно до стану клієнта й результативності втручань, у групі – згідно отриманих діагностичних результатів (враховуються виявлені диспозиційні показники та актуальні контекстуальні проблеми).
Висновки. У надзвичайних ситуаціях люди, чутливі до зовнішнього впливу, наражаються на підвищений ризик погіршення психічного і фізичного здоров’я, тому потребують психологічної підготовки до переживання важких часів.
Посилання
2. American psychological association Dictionary of Psychology. Cognitive restructuring. Retrieved from : https://dictionary.apa.org/cognitive-restructuring.
3. Brewin, C. R., & Holmes, E. A. (2003). Psychological theories of posttraumatic stressdisorder. Clinical Psychological Review, 23, 339-376.
4. Calabrese, E. J., & Baldwin, L. A. (2002). Hormesis: A dose-response revolution. Annual Review of Pharmacology and Toxicology, 43, 175-197.
5. Denollet, J. DS14: Standard Assessment of Negative Affectivity, Social Inhibition, and Type D Personality. Psychosomatic Medicine, 67:89–97 (2005) 97
6. Ehlers, A., & Clark, D. M. (2000). A cognitive model of posttraumatic stress disorder. Behaviour Research and Therapy, 15(3):249-275.
7. Eysenck, H. J. (1991). Smoking, personality, and stress: Psychosocial factors in the prevention of cancer and coronary heart disease. Springer-Verlag Publishing/Springer Nature.
8. Friedman, M. (1996). Type A behavior: its diagnosis and treatment. Prevention in practice library Series editor Thomas P. Gullotta Plenum Press. New York and London
9. Friedman, M., & Ghandour, G. (1993). The medical diagnosis of type A behavior. American Heart Journal, 126, 607-618.Harvey, J.H. (2000). Embracing Their Memory: Loss and the Social Psychology of Storytelling. Needham Heights, MA: Allyn & Bacon.
10. ICD-11 for Mortality and Morbidity Statistics (Version : 02/2022). Mood disorders, 06 Mental, behavioural or neurodevelopmental disorders. Retrieved from: https://icd.who.int/browse11/l-m/en/#/http%3a%2f%2fid.who.int%2ficd%2fentity%2f76398729
11. Lazarus, R. S., & Folkman, S. (1986). Cognitive Theories of Stress and the Issue of Circularity. In M. H. Appley, & R. Trumbull (Eds.), Dynamics of Stress. Physiological, Psychologcal, and Social Perspectives (pp. 63-80). New York: Plenum.
12. Lazarus, R. S. and Folkman, S, (1984). Stress, Appraisal, and Coping. New York: Springer Publishing Company.
13. McAdams, D. P., Reynolds, J., Lewis, M., Patten, A. V., & Bowman, P. J. (2001). Whenbad things turn good and good things turn bad: Sequences of redemption andcontamination in life narratives and their relation to psychological adaptation inmidlife adults and in students. Personality and Social Psychology Bulletin, 27, 474-285.
14. Meichenbaum, D., Deffenbacher, J. (1988). Stress Inoculation Training. The counseling psychologist. Retrieved from: https://journals.sagepub.com/doi/epdf/10.1177/0011000088161005
15. Meichenbaum, D. (2007 a). Core tasks of psychotherapy: what «expert» psychotherapists do. Clarence Center, New York. Retrieved from: https://ubmm.med.buffalo.edu/uploads/MMU3/10-02-2015%20meichenbaum%20core%20tasks%20of%20psychotherapy%2015.pdf
16. Meichenbaum, D. (2005). Stress inoculation training: a preventative and treatment approach. Principles and Practice of Stress Management (3rd Edition). Guilford Press. Retrieved from: https://melissainstitute.org/wp-content/uploads/2015/10/Stress_Inoculation_052806.pdf
17. Meichenbaum, D. (2007 b). Stress inoculation training: A preventative and treatment approach. In P. M. Lehrer, R. L. Woolfolk, & W. E. Sime (Eds.), Principles and practice of stress management. The Guilford Press, p. 497–516.
18. Meichenbaum, D. (2008). Stress inoculation training: a preventative and treatment approach. Chapter in P. M. Lehrer, R. L. Woolfolk & W. S. Sime, Principles and Practice of Stress Management (3rd Edition). Guilford Press.
19. Meichenbaum, D. (2001). Treatment of Individuals with Anger - Control Problems and Aggressive Behaviors: A Clinical Handbook. Institute Press.
20. Smucker, M. P., Grunet, B. K., & Weis, J. M. (2003). Posttraumatic stress disorder: Anew algorithm treatment model. In R. L. Leahy (Ed.), Overcoming roadblocks incognitive therapy practice. (pp. 175-194). New York: Guilford Publications.
21. MentalHelp.net. Stress Inoculation Therapy (SIT). Retrieved from: https://www.mentalhelp.net/stress/inoculation-therapy/
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
