Можливості та обмеження використання гумору персоналом освітніх організацій для опанування робочим стресом
Анотація
Вступ. Гумор як елемент організаційної системи є порівняно мало вивченим у психології. Водночас саме гумор є одним з важливим організаційних ресурсів, уміле використання якого може стати у пригоді менеджменту організацій у стресоподоланні та забезпеченні психологічного благополуччя персоналу,
Мета дослідження: з’ясувати продуктивність стилей гумору персоналу освітніх організацій, а також розкрити умови оптимізації менеджменту гумору в організаціях освіти.
Методи дослідження. Авторська анкета «Стреси в діяльності та спілкуванні освітянина», психодіагностичні опитувальники: «Методика рівня та типу почуття гумору» (І.С. Домбровська),»Самооцінка стійкості до стресу», «Копінг-поведінка в стресових ситуаціях» (Є. Хайм), «Тест життєстійкості» (Мадді), контент-аналіз візуального гумористичного контенту освітянських сайтів та груп у соціальній мережі Facebook. Для статистичної обробки даних було застосовано кореляційний аналіз методом Спірмена.
Результати дослідження. Встановлено помірний взаємозв’язок між стилем створення гумору, спрямованого на інших, та копінгом, спрямованим на вирішення завдань. Це дозволяє визначати стиль гумору зі спрямованістю на інших як продуктивний. Гумор, спрямований на себе, з відтінком самознецінення, та здатність пасивно сприймати гумор виявились не пов’язаними із можливістю опанування стресом. З’ясовано, що для стресоподолання персонал застосовує переважно непродуктивні стилі гумору.
Висновки. Отримані дані дозволяють говорити про можливість підготовки менеджера до свідомого застосування гумористичних інтеракцій для редукції робочого стресу у персоналу з врахуванням відмінностей у продуктивності типів гумору.
Посилання
2. Crawford, C. B. (1994). Theory and implications regarding the utilization of strategic humor by leaders. The Journal of Leadership Studies, 1(4), 53– 68.
3. Plester, В. (2009). Healthy humour: Using humour to cope at work. New Zealand Journal of Social Sciences Online, 4:1, 89-102.
4. Attardo, S. (1997). The semantic foundations of cognitive theories of humor.Humor: International Journal o fHumor Research, 10(4), 395–420
5. Gruner, C. R. (1997).The game of humor: A comprehensive theory of whywelaugh. Transaction Publishers.
6. Freud, S. (1928). Humor. International Journal of Psychoanalysis, 9,1-6
7. Weick, K. E., &Westley, F. (1996). Organizational learning: Affirming an oxymoron. In S. R. Clegg, C. Hardy, & W. R. Nord (Eds.),Handbook of organization studies(pp. 440–458). Sage Publications, Inc.
8. Иванова, Е. М., Ениколопов, С. Н. (2006). Психологические исследования чувства юмора. Вопросы психологии, 2006, 4, 122-133.
9. Меткалф, С., Фелибл, Р. (1997). Юмор – путь к успеху. СПб: Питер-пресс.
10. Домбровская, И. С. (2014) Юмор в контексте развития. Т/О «НЕФОРМАТ»Издательство Accent Graphics Communications, Montreal.
11. Martin, R. A., Puhlik-Doris, P., Larsen, G., Gray, J., &Weir, K. (2003). Individual differencesinuses of humor and theirrelation to psychological well-being: Development of the humor styles questionnaire. Journal of Researchin Personality, 37(1), 48 –75.
12. Василевська, О. І, Дворніченко, Л. Л. (2018). Особливості використання гумору у консультативній взаємодії. Науковий вісник Херсонського державного університету. Випуск 5, 160-166.
13. Golger, E. (2018) Effects of Humor to Relieve Stressin Nurses. Grace Peterson Nursing Research Colloquium.
14. Lee, E. J. (2020). Humorin Health Care. Journal of Ethics, Volume 22, Number 7, 573-644.
15. Romero, E. J.,Cruthirds K. W. (2006). The Use оf Humorіn the Workplace. Academy of Management Perspectives.
16. Henman, L. D. (2001). Humoras a coping mechanism: Lessons from POWs. Humor, 14(1), 55– 82.
17. Martin, R. A., Kupier, N. A., Olinger, L. J., &Dance, K. A. 1993. Humor, copingwithstress, self-concept, and psychological well-being. Humor, 6(4), 89 –104.
