Типологія перфекціонізму
Анотація
У статті розкрито сутність перфекціонізму особистості. На основі аналізу наукової літератури показано, що більшість учених, які досліджували перфекціонізм особистості, визначали два типи цього конструкту, але називали по-різному. До першої групи можна віднести перфекціонізм, який у літературі називають позитивним, конструктивним, здоровим, адаптивним, нормальним, функціональним тощо. Другу групу утворює перфекціонізм, який називають руйнівним, невротичним, неадекватним, патологічним, дезадаптивним, дисфункціональним тощо. Відповідно, автори статті вважають за доцільне розрізняти два основні групи: а) перфекціонізм з позитивною спрямованістю; б) перфекціонізм з негативною спрямованістю.
Перфекціонізм з позитивною спрямованістю характеризується конструктивним прагненням до досягнень, позитивною самооцінкою, коли людина отримує задоволення від виконуваної роботи, прагне до саморозвитку та покращення результатів з урахуванням своїх можливостей, залишаючись при цьому здатною прийняти факт наявності межі (особистісної чи ситуативної) своєї досконалості.
Перфекціонізм з негативною спрямованістю виникає за неправильного співвідношення «перфекціоністських» тенденцій, непропорційного їх розвитку, за якого жодний результат не здається людині досить досконалим, щоб його прийняти, характеризується ірраціональним мисленням, схильністю до самокритики, самозвинуваченням і звинуваченням інших, прокрастинацією, зниженою здатністю до пошуку допомоги, наявністю інтерперсональних проблем, неадаптивними копінг-стратегіями, емоційною дезадаптацією тощо.
Посилання
2. Гаранян Н.Г. Перфекционизм, депрессия и тревога / Н.Г. Гаранян, А.Б. Холмогорова, Т.Ю. Юдеева // Московский психотерапевтический журнал. – 2001. – №4. – С. 18–48.
3. Грубі Т.В. Визначення поняття «перфекціонізм особистості» / Т.В. Грубі // Педагогіка і психологія сьогодення: теорія та практика : зб. наук. праць учасників Міжнародної науково-практичної конференції (22–23 січня 2016 р., м. Одеса). – Одеса : ГО «Південна фундація педагогіки», 2016. – С. 13–18.
4. Гуляс І.А. Перфекціоністські настанови як чинник професійної готовності майбутніх практичних психологів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / І.А. Гуляс. – Івано-Франківськ, 2007. – 23 с.
5. Данилевич Л.А. Перфекціонізм як особистісний чинник академічної обдарованості студентів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.01 «Загальна психологія, історія психології» / Л.А. Данилевич.– К., 2010. – 20 с.
6. Золотарева А.А. Перфекционизм в структуре саморегуляции личности / А.А. Золотарева // Психология и психотехника. – 2012. – Т. 42. – № 3. – С. 59–68.
7. Ильин Е.П. Работа и личность. Трудоголизм, перфекционизм, лень / Е.П. Ильин. – СПб. : Питер, 2011. – 224 с.
8. Кононенко О.І. Психологічна структура перфекціонізму особистості / О.І. Кононенко // Вісник ОНУ ім. І.І. Мечникова. Психологія. – 2014. – Т. 19. – Вип. 1(31). – С. 130–136.
9. Лоза О.О. Диференціація типів прояву перфекціонізму / О.О. Лоза // [Електронний ресурс]. – Scientificword. – 2013. – 1–12. – October. – Режим доступу : http://www.sworld.com.ua/konfer32/1027.pdf
10. Чепурна Г.Л. Соціально-психологічні особливості перфекціонізму молоді : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.05 «Соціальна психологія; психологія соціальної роботи» / Г.Л. Чепурна. – К. : Ін-т соц. та політ. психології НАПНУ, 2013. – 20 с.
11. Ясная В.А. Перфекционизм: история изучения и современное состояние проблемы / В.А. Ясная, С.Н. Ениколопов // Вопросы психологии. – 2007. – № 4. – С. 157–168.
12. Adkins, K. Perfectionism and suicidal preoccupation / K. Adkins, W. Parker // J-l of personality. – 1996. – V. 64. – № 3. – Р. 536–546.
13. Burns, D.D. The feeling good handbook / D.D. Burns. – New York : William Morrow and Company, 1989. – P. 121–128.
14. Frost, R. The dimensions of perfectionism / R. Frost, P. Marten, C. Lahart, R. Rosenblate // Cogn. Ther.Res. – 1990. – Vol. 14. – P. 449–468.
15. Hamachek, D. Psychodynamics of normal and neurotic perfectionism / D. Hamachek // Psychology. – 1978. –V. 15. – P. 27–33.
16. Hewitt, P. Perfectionism in the Self and Social contexts: conceptualization, assessment and association with psychopathology / P. Hewwitt, G. Flett // J.-1 of Personality and Social Psychology – 1991. – Vol. 60. – № 3. – P. 456–470.
17. Hollender, М. H. Perfectionism / М. H. Hollender // Comprehensive Psychiatry. – 1965. – Vol. 6. – P. 94–103.
18. Slaney, R. Perfectionism: Its measurement and career relevance / R. Slaney, J. Ashby, J. Trippi // Journal of Career Assessment. – 1995. – Vol. 3. – Nо 2. – P. 279–297.
19. Stoeber, J. Perfectionism and the experience of pride, shame, and guilt: Comparing healthy perfectionists, unhealthy perfectionists, and non-perfectionists / J. Stoeber, R.A. Harris, P.S. Moon // Personality and Individual Differences. – 2007. – Vol. 43. – P. 131–141.
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).






