Educational staff ambiguity intolerance: relationship with organizational tension
Анотація
У статті представлено результати емпіричного дослідження інтолерантності до невизначеності персоналу освітніх організацій. Проаналізовано рівень розвитку загального показника інтолерантності до невизначеності та її показників: інтолерантності до новизни, інтолерантності до складності та інтолерантності до нерозв’язності.
За допомогою кореляційного аналізу визначено зв’язки між рівнем вираженості інтолерантності до невизначеності освітнього персоналу та загальним індексом напруженості в організації та її окремими видами.
Встановлено, що більшість видів напруженості в організації знижують рівень вираженості загального показника інтолерантності до невизначеності освітнього персоналу та, зокрема, інтолерантності до новизни. При цьому найбільший вплив на вияв інтолерантності до невизначеності має вид напруженості, який стосується професійної кваліфікації, атестації та кар’єри освітнього персоналу.
Констатовано, що лише окремі види напруженості в організації знижують такий показник інтолерантності до невизначеності освітнього персоналу, як інтолерантність до складності. Однак, види напруженості в організації, які стосуються соціально-економічних умов праці в суспільстві, підвищують інтолерантність до складності освітнього персоналу.
Виявлено, що інтолерантності до нерозв’язності не є «чутливою» до загального показника напруженості в організації та всіх її видів.
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).






