Емпіричне дослідження стратегіальної спрямованості професійної діяльності військового персоналу Сил безпеки та оборони України
Анотація
Вступ. У сучасних умовах ведення війни в Україні значущою виявляється можливість оперативного визначення стратегіальної спрямованості професійної діяльності військового персоналу командного рівня в умовах швидких військово-технологічних змін і, враховуючи її результати, надання командуванню рекомендацій щодо залучення офіцерського та сержантського складу до виконання військових операцій.
Мета: вивчення стратегіальної спрямованості військово-професійної діяльності осіб з числа військового персоналу командного рівня Сил безпеки та оборони України.
Методи: Для проведення дослідження розроблена «Методика визначення стратегіальної спрямованості військово-професійної діяльності військового персоналу командного рівня» (Кіричевська Е.В.).
Результати. Дослідження стратегіальної спрямованості військово-професійної діяльності осіб з числа військового персоналу командного рівня показало, що: у переважної кількості офіцерів цієї вибірки найвищі показники посідає орієнтація на управління підпорядкованим персоналом в процесі військово-професійної діяльності, а орієнтація на фахову військову компетенцію та прийняття тактичних/стратегічних рішень в процесі військово-професійної діяльності за показниками превалює у сержантів; у процесі дослідження виявлено комбіновані стратегіальні орієнтації у військово-професійній діяльності, сумарний відсоток яких у офіцерів значно більший, ніж у сержантів від загального відсотка за вибіркою. Це свідчить про те, що офіцерам більшою мірою, ніж сержантам, властиві комбіновані стратегіальні орієнтації у спрямованості на військово-професійну діяльність; характерним для обох вибірок є домінуюча орієнтація на управління підпорядкованим персоналом.
Висновки. Врахування результатів дослідження та їх впровадження до навчальних програм з підготовки офіцерів та сержантів сприятимуть формуванню у них необхідних індивідуально-особистісних стратегій як стартового потенціалу досягнення професіоналізму, військової майстерності, що є фундаментальною вимогою до забезпечення успішності та ефективності військових операцій.
Посилання
2. Грилюк, С.М., Підопригора, І.І., Москальов, І.О., & Баранова, Т. А. (2023). Формування моральної готовності військовослужбовців Збройних Сил України до виконання завдань за призначенням. Досвід психологічного забезпечення в російсько-українській війні (військове лідерство та внутрішні комунікації, мотивація та моральна готовність військовослужбовців): довідково-інформаційні матеріали, 2. НУОУ імені Івана Черняховського, 96-105.
3. Грицевич, Т.Л., Капінус, О.С., Мацевко, Т.М., & Ткачук, П.П. (2018). Соціально-психологічні технології управління військовими колективами: Навчально-методичний посібник. НАСВ.
4. Кокун, О.М., Мороз, В.М., Пішко, І.О., & Лозінська Н.С. (2021). Формування психологічної готовності військовослужбовців військової служби за контрактом до виконання завдань за призначенням під час бойового злагодження: метод. посіб. 7БЦ.
5. Кокун, О.М., Мороз, В.М., Пішко, І.О., & Лозінська Н.С. (2024). Методика визначення індивідуального профілю поведінки військовослужбовця сержантського складу. Вісник Національного університету оборони України, 77(1), 62-71. https://doi.org/10.33099/2617-6858-2024-77-1-62-71
6. Максименко, С.Д. (2010). Психобіографічні характеристики суб’єкта у військово-професійній діяльності. УЦЗУ.
7. Макаревич, О. (2001). Психологія регуляції поведінки особистості у складних ситуаціях. Монографія. Оріяни.
8. Осьодло, В.І. (2019). Вплив індивідуально-психологічних властивостей особистості на подолання стресових ситуацій. Психологічний журнал, 3, 71-83. http://nbuv.gov.ua/UJRN/psj_2019_3_9.
9. Осьодло, В.І., Грилюк, С.М., Максименко ,С.Д., & Тютюнник, Л.Л. (2021) Сучасний стан і перспективи психологічного забезпечення в Збройних Силах України. Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, 1, 89- 98.
10. Стасюк, В.В. (2020). Аналіз підходів до оцінювання та прогнозування психологічної готовності особового складу військ (Сил): структура чинників. Вісник Національного університету оборони України, 54(1), 160-166. https://doi.org/10.33099/2617-6858-2020-54-1-160-166
11. Стасюк, В.В. (2014). Психологічне забезпечення діяльності військ (сил): підручник. НУОУ.
12. Хміляр, О.Ф. (2013). Психологічна підготовка солдата і офіцера. Вісник НУОУ, 1, 317−322.
13. Храбан, Т., & Храбан, М. (2024). Лідерство як передумова ефективного навчання у системі вищої військової освіти. Вісник Національного університету оборони України, 77(1), 165-172. https://doi.org/10.33099/2617-6858-2024-77-1-165-172
14. Черкаський, А.В. (2024). Психологічні особливості командної взаємодії в екстремальних ситуаціях. Вісник Національного університету оборони України, 77(1), 181-187. https://doi.org/10.33099/2617-6858-2024-77-1-181-187
15. Díez, F, Martínez-Morán, P. C. & Aurrekoetxea-Casaus, M. (2023) The learning process to become a military leader: born, background and lifelong learning. Frontiers in Education, 8, 1140905. https://doi.org/10.3389/feduc.2023.1140905
16. Hol Fosse, T., Skogstad, A., Einarsen, S. V., & Martinussen, M. (2019). Active and passive forms of destructive leadership in a military context: a systematic review and meta-analysis. European Journal of Work and Organizational Psychology, 28(5), 708-722. https://doi.org/10.1080/1359432X.2019.1634550
17. Siew, D. H. K., & Koh, J. H. L. (2023). Being and becoming beginning military leaders: Implications for leadership learning. Military psychology: the official journal of the Division of Military Psychology, American Psychological Association, 35(2), 142-156. https://doi.org/10.1080/08995605.2022.2088986
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
