Ресурсна лялька як засіб самопідтримки в арт-терапії в умовах війни
Анотація
Вступ. Для пошуку джерел життєстійкості в арт-терапії широко використовуються різні види та засоби мистецтва, які допомагають учасникам арт-терапевтичних практик реалізовувати певні індивідуальні сценарії життя. Таким культурним медіатором, передусім як антропоморфний персонаж, для дорослої людини може стати лялька, яка виступає в ролі засобу психологічного перенесення як своєрідний «аватар» самої людини. В арт-терапії самостійне створення ляльки та наділення її символічним змістом може наповнювати таку творчу діяльність людини ресурсним життєстверджуючим сенсом, особливо в умовах повномасштабної війни рф проти України.
Мета дослідження: розглянути можливості використання ресурсної ляльки для викладачів сфери мистецької освіти як арт-терапевтичного інструмента під час пошуку шляхів самопідтримки в кризових життєвих ситуаціях.
Методи: вивчення та систематизація літератури; теоретичний аналіз проблеми; аналіз результатів виконання практичного завдання учасниками освітньої програми Державного науково-методичного центру змісту культурно-мистецької освіти «Артпрактикум психологічної підтримки».
Результати: у роботі проведено аналіз використання ресурсної ляльки як арт-терапевтичного інструмента під час пошуку способів самопідтримки в кризових життєвих ситуаціях. Описано результати виконання викладачами мистецької освіти практичного завдання з виготовлення ресурсної ляльки під час організації арт-практикума психологічної підтримки. Визначено особливості створення ляльок учасниками освітньої програми: типів їх візуальних образів, у тому числі найпоширенішого, яким став прообраз ляльки-мотанки, вербальних проявів, що транслювалися «порадами» ляльок та були пов’язані із засобами й способами самопідтримки та самодопомоги. Вибір концепції, виду, кольору, матеріалу для виготовлення ресурсних ляльок відбувався на основі підсвідомих та свідомих процесів, які відображали отриманий учасниками досвід та ставлення до наявних соціальних ситуацій.
Висновки. Створення ляльок допомогло учасникам розкрити свій внутрішній світ, позицію в соціумі, продемонструвати інтелектуальні якості, креативність, почуття гумору, розкриваючи як творчий потенціал у цілому, так і можливості психологічної самодопомоги. Наведений у статті матеріал висвітлює можливість використання ресурсної ляльки як арттерапевтичного інструмента під час пошуку шляхів самопідтримки в кризових життєвих ситуаціях та в умовах війни.
Посилання
2. Вебінар: «Українська народна лялька: методичні засади до впровадження технік формотворення в навчальній програмі мистецької школи» (2024). ДНМЦЗКМО. http://surl.li/kmhdoj.
3. Вознесенська, О. (2018). Лялькотерапія : особливості та ризики використання ляльки в терапії. Простір арт-терапії. Зб. наук. пр., 1(23), 12–25. https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/711982.
4. Герус, Л. (2018). Українська лялька у народному одязі: історичний досвід та сучасна практика. Народознавчі зошити, 1(139), 206–214. https://nz.lviv.ua/archiv/2018-1/26.pdf.
5. Лялька як знак, образ, функція : матеріали всеукр. наук.-практ. конф. «Другі Марка Грушевського читання» (2010). Держ. музей іграшки МОНМС України, Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. Видавничий дім «Стилос».
6. Маннапова, К.Р. (2020). Особливості методу лялькотерапії в роботі з дітьми. Особистість, суспільство, закон : тези доп. учасників міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. пам’яті проф. С.П. Бочарової, 71–74. http://dspace.univd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/12106.
7. Назаревич, В., & Вальковська, М. (2022). Використання іграшки як трансферного об’єкту в формуванні резильєнтності у дітей. Психологія: реальність і перспективи, 19. 60–67. http://repository.rshu.edu.ua/id/eprint/10792/
8. Найден, О.С. (2016). Парадокс української ляльки: Українська народна лялька у світлі кроскультурних паралелей та аналогій. Обрядові функції. Конструктивний дизайн. Видавничий дім «Стилос».
9. Найден, О.С. (2020). Українська народна лялька. Видавничий дім «Стилос».
10. Проєкт «Кімната терапії іграшкою» (2024). Генофонд нації. https://genofund.org.ua/proyekt-kimnata-terapiyi-igrashkoyu/.
11. Скляренко, О.А. (2018). Українська народна лялька кінця XX – початку XXI сторіччя: етнокультурні традиції, функції. [Автореф. дис. канд. мистецтвознавства. Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України]. Київ
12. Соболєвська, С.О. (2023). Лялька-метафора як універсальний культурний медіатор і засіб арт-терапії. Культурологічний альманах, 1, 219–224. https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.1.29.
13. Тецца, Р. (2024). Актуальність використання ляльок в арттерапії: лялькарство та мистецтво ляльок як терапевтичні інструменти в роботі з дітьми, підлітками та дорослими. Простір арттерапії: єднання у творчій співдії: матеріали ХХІ Міжнар. міждисциплінар. наук.-практ. конф., 117–118. https://ispp.org.ua/wp-content/uploads/2024/03/artther2024zb.pdf.
14. Хлопоніна, Н.Є. (2012). Лялькотерапія як метод психологічної корекції. Наук. часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія 19 : Корекційна педагогіка та спеціальна психологія, 21, 297–301. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nchnpu_019_2012_21_77.
15. Bryl, M., & Maksimov, D. (2023). Hibuki therapy combined with other art-therapy methods in group work with school-age children of different inclusive categories during the war in Ukraine. Neuropsychiatria i neuropsychologia, 18 (3–4), 152–160. https://doi.org/10.5114/nan.2023.134151.
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
