Резильєнтність як чинник суб’єктивного благополуччя психологів в умовах війни
Анотація
Вступ. У сучасному світі, який характеризується високим рівнем стресу та численними викликами, важливість резильєнтності особистості зростає. Особливо це актуально для фахівців, що працюють у сфері психології, в умовах війни. В умовах військових конфліктів, що тривають в Україні, питання резильєнтності стає ще більш значущим, оскільки психологи є одними з перших, хто надає допомогу постраждалим.
Мета: дослідити рівень резильєнтності психологів як чинника їхнього суб’єктивного благополуччя в умовах війни.
Методи: 1) «Шкала резилієнтності Коннора – Девідсона», адаптація Н.В. Школіної, І.І. Шаповал, І.В. Орлової, І.О. Кедик & М.А. Станіславчук; 2) «Модифікована шкала суб’єктивного благополуччя БіБіСі», P. Pontin, M. Schwannauer, S. Tai, M. Kinderman, адаптація Л.М. Карамушки, К.В. Терещенко, О.В. Креденцер; 3) «Шкала позитивного ментального здоров’я», J. Lukat, J. Margraf, R. Lutz, W.M. van der Veld & E.S. Becker, адаптація Л.М. Карамушки, О.В. Креденцер, К.В. Терещенко; 4) «Brief Resilience Scale (BRS)»; 5) «Brief resilient coping scale (BRCS)».
Результати. Встановлено, що показник резильєнтності психологів та працівників комерційних організацій знаходиться на середньому рівні. Водночас дослідженням виявлено, що рівень резильєнтності психологів переважає рівень резильєнтності працівників комерційних організацій за всіма методиками. Доведено, що психологи, які мають досвід власної психотерапії, мають вищий рівень резильєнтності, ніж ті, які її не мають. Встановлено наявність зв'язку між резильєнтністю, суб'єктивним благополуччям та позитивним психічним здоров’ям психологів.
Висновки. Отримані дані можуть бути використані практичними психологами та викладачами закладів вищої освтіи для розробки психологічних інтервенцій для розвитку резильєнтності.
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).






