Професійно-психологічні характеристики бренду психолога
Анотація
Вступ. Сьогодні кожний психолог замислюється, як бути конкурентним на ринку праці, як здійснювати діяльність та збільшувати кількість клієнтів, які знають та готові споживати послуги саме цього фахівця. На допомогу цьому приходить свідоме формування професійного бренду. Враховуючи тривалі військові дії та збільшення кількості людей, які потребують психологічної допомоги, саме правильне формування професійного бренду дозволить психологу окреслити зону своєї компетентності та донести її до цільової аудиторії, якій фахівець може бути максимально корисним.
Мета: проаналізувати професійно-психологічні характеристики бренду психолога.
Результати. У результаті проведеного теоретичного дослідження нами були проаналізовані поняття професіоналізму психолога, професійно-важливі якості психолога. Визначено, що найбільш вагомими якостями для формування професійного бренду психолога є афіліація та комунікативні здібності психолога. Були розглянути моделі комунікації, і як результат – була обґрунтована модель комунікації, метою якої є формування професійного бренду психолога. Також були визначені інструменти комунікації для формування професійного бренду психолога на кожному рівні комунікації – мікрорівні, мезорівні, макрорівні.
Висновки. Використання психологами моделі комунікації формування професійного бренду можуть сприяти більш успішній їхній роботі та задоволенню потреб клієнтів.
Посилання
2. Богуславська, О.Г. (2016). Ефективна міжособистісна комунікація як підґрунтя якісної PR-діяльності. Гуманітарний вісник ЗДІА, 66, 45-54.
3. Бортнік, С.М., & Конюх, І. М. (2016). Інтегровані маркетингові комунікації у діяльності підприємства та оцінка їх ефективності. Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського, 14, 278-282.
4. Власов, П.К, & Киселева, А.А. (2018) Продуктивна коммунікація. Актуальні проблеми психології. Том. І, 50, 46-50.
5. Грейліх, О.О, & Смашна, Л.П. (2012). Професійно важливі якості практичного психолога як предмет наукового дослідження. Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького педагогічного університету імені Григорія Ско-вороди: Педагогіка. Психологія. Філософія, 25, 287–288.
6. Гуляс, І.А. (2006). Здатність до афіліації як стрижень професійної спрямованості практичного психолога. Наука і освіта, 1-2, 11-14.
7. Гупаловська, В.А. (2005). Професійна самореалізація як чинник становлення особистості жінки [Автореф. дис. канд. психол. наук, Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України].
8. Долинська, Л.В. (2000). Забезпечення сучасних потреб освіти шляхом підготовки вчителя-психолога. Українська еліта та її роль у державотворенні: Наук. записки (с. 25-29). Ін-т психології ім. Г.C.Костюка АПН України.
9. Дубовик, О.М. (2015). Афіліація як професійнісно особистісна якість майбутнього спеціального психолога. Перспективні напрями наукових досліджень. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. В 2 т. - Т.1. (c. 197). Вид-во «Центр навчальної літератури».
10. Журов, М.С. (2001). Афіліація та влада як соціально-психологічні феномени в організації спільних відносин [Автореф. дис. канд. психол. наук, Університет внутрішніх справ МВС України].
11. Кокун, О.М. (2012) Психологія професійного становлення сучасного фахівця. [Дис. канд. псих.наук, Ін-т психології ім. Г.C.Костюка АПН України].
12. Котлер, Ф. (2018). Маркетинг 4.0. Від традиційного до цифрового. Вид. група КМ-БУКС.
13. Лісневська, А.О. (2012) Психологія масової комунікації. Видавець Лозовий В.М.
14. Маленко, О.О. (2022). Комунікація як складник професійного іміджу: проблеми успішності та неуспішності. Лінгвістичні дослідження: зб. наук. пр. Харків. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди, 219–234.
15. Король, І.В. (2018). Маркетингові комунікації. Уманський державний пед. ун-т імені Павла Тичини.
16. Моляко, В.О. (1983). Психология конструкторской деятельности. Машиностроение.
17. Пов'якель, Н.І. (1998). Професійна рефлексія психолога-практика. Практична психологія та соціальна робота, 6-7, 3-6.
18. Поплавський, О.М. (2018). Бренд-комунікація як соціальне явище. Український інформаційний простір, 2, 47-58
19. Резвих, Є. (2022). Стадії професійного становлення особистості у дорослому віці. Scientific Collection «InterConf+», 18 (95), 331-336.
20. Сургунд, Н.А. (2004) Психодіагностика професійної придатності майбутнього практичного психолога [Автореф. дис. канд. психол. наук, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України].
21. Філатова, О. (2021). Формування комунікативної компетентності медичного психолога. Сучасна медицина, фармація та психологічне здоров’я, 1(4). 194-214.
22. Цільмак, О. М. (2009). Складові структури компетентностей. Наука і освіта, 1-2, 128-135.
23. Kotler, P., & Armstrong, G. (2010). Principles of Marketing. Prentice Hall.
24. Rodolfa, E. R., Bent, R. J., Eisman, E., Nelson, P. D., Rehm, L., & Ritchie, P. (2005). A Cube model for competency development: Implications for psychology educators and regulators. Professional Psychology: Research and Practice, 36, 347–354.
25. Super, D. E. (1953). A theory of vocational development. American Pychologist. 8, 185–190.
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
