Напрями особистісного зростання здобувачів вищої освіти в умовах хронічної дії стресорів війни
Анотація
Вступ. Актуальною задачею в ситуації хронічної дії стресорів війни є моніторинг особистісних змін, а також проєктування і впровадження програм соціально-психологічної підтримки здобувачів вищої освіти в сьогоднішних умовах життєдіяльності.
Мета дослідження – емпірично дослідити напрями зростання особистості здобувачів вищої освіти в умовах хронічної дії стресорів війни.
Методи. Використана порівняльна стратегія дослідження, де незалежною змінною виступав фактор часу. В емпіричному дослідженні було застосовано якісні та кількісні методи дослідження: наративне інтерв’ю «Вплив стресу війни на моє життя, особистість, діяльність» (теми: події, наслідки, способи опанування); «Шкала посттравматичного зростання» (Tedeschi & Calhoun). Зібраний якісний матеріал підлягав контент-аналізу за заздалегідь визначеними критеріями. Порівняння кількісних даних здійснювалось у відсотковому відношенні.
Результати дослідження. Події війни мають глибокий трансформуючий вплив майже на третину опитаних здобувачів вищої освіти. Особливо інтенсивні зміни ідентичності, зумовлені стресорами війни, відбувалися на початку повномасштабного вторгнення. Виклики війни активізують різні процеси позитивного переосмислення цього досвіду: ставлення до життя та духовності, відкриття нових можливостей, зростання цінності відносин. Найбільш проблемною, з точки зору позитивної переінтерпретації, є сфера «сила особистості».
Висновки. Соціально-психологічна підтримка особистісного зростання здобувачів освіти в часи війни може мати успіх за умови її реалізації на організаційному, інтерперсональному та особистісному рівнях. Ефективними інтервенціями можуть бути психоедукація, розвиток копінгів, а також ресурсинг.
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
