Адаптація на українській вибірці методики «Physical Resilience Instrument for Older Adults (PRIFOR)»
Анотація
Вступ. Дослідження феномену резильєнтності як здатності до відновлення є актуальним особливо зараз, адже ми живемо в складні часи, повномасштабної війни, яка спричиняє хронічний стрес, емоційні та фізичні травми тощо. Саме тому перед фахівцями в галузі психології актуалізується потреба в глибокому, цілеспрямованому вивченні особливостей резильєнтності як важливої здатності відновлюватися після стресових та травматичних подій.
Мета дослідження: здійснити адаптацію на українській вибірці методики «Physical Resilience Instrument for Older Adults (PRIFOR)» (Fang-Wen Hu, Cheng-Han Lin, Fang-RuYueh, Yu-Tai Lo & Chung-Ying Lin), перевірити надійність та дискримінативність тверджень, здійснити валідизацію та стандартизацію шкал на українській вибірці.
Методи. Для перевірки конвергентної валідності використовувались стандартизовані опитувальники: «Особистісні ресурси» (О.В. Савченко, С.А. Сукач); «Шкала стресостійкості Конора-Девідсона (CD-RISC-10)» (адаптація Н.В. Школіної, І.І. Шаповал, І.В. Орлової, І.О. Кедик, М.А. Станіславчук); «Навчена ресурсність» (адаптація Б.В. Бірона).
Результати: 1) здійснено адаптацію методики «Physical Resilience Instrument for Older Adults (PRIFOR)» Fang-Wen Hu, Cheng-HanLin, Fang-Ru Yueh, Yu-Tai Lo & Chung-Ying Lin»; 2) проведено стандартизацію методики, розробку тестових норм, що дає можливість застосовувати її для аналізу загального показника та окремих шкал резильєнтності.
Висновки. Адаптовану методику «Інструмент дослідження резильєнтності (ІДР-14)» можна використовувати під час психодіагностичного обстеження та планування подальшої роботи з військовим та особами, які потребують відновлення після стресу, хвороби та психічних і фізичних травм.
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).






